Плеяди: 160 років Греківці — виставка, яка поєднує епохи

Одеса знову нагадала про себе як про столицю українського мистецтва. 3 липня в стінах Одеського художнього музею пройшла виставка «Плеяди», приурочена до 160-річчя Одеського художнього фахового коледжу імені М.Б. Грекова — події, яку важко переоцінити в контексті всієї історії української художньої школи. Це не просто виставка — це зріз культурного ДНК країни. 

Коледж, що став явищем

Одеська «Греківка» — це не тільки альма-матер сотень талантів, це інститут смислів, школа, що породила явище. За 160 років тут навчалися, викладали та надихалися покоління, що вписали свої імена в український та світовий художній літопис. Серед випускників — Герус, Павлюк, Гавдзинський, які не тільки створили власні художні напрями, а й виростили цілі династії, передавши естафету дітям та онукам.

Деякі з них, як відомо, стали заслуженими та народними художниками України. Хтось виїхав за кордон і продовжив прославляти українську школу в Парижі, Нью-Йорку, Тель-Авіві. Але коріння — тут, в Одесі, на тихих вулицях біля моря, де майстерні все ще пахнуть олією та терпінням.

Простір, наповнений живою історією

Виставка розгорнулася в історичних залах музею. Вже біля входу стало зрозуміло — інтерес до події колосальний: довга черга, жваве обговорення, фотоспалахи, професійні камери та абсолютно різні люди — від молодих студентів і викладачів до маститих художників та мистецтвознавців.

Перша частина експозиції була присвячена графіці та рисунку — основам академічної школи. Саме ці роботи стримані за формою, але безмірні за змістом. Портрети, фігуративні етюди, натурні замальовки — все це показує, наскільки висока планка технічної майстерності, задана «Греківкою» ще в XIX столітті.

Друга частина — живопис. Від імпресіонізму до соцреалізму, від ліричних пейзажів до експресивних портретів — тут простежується не тільки розвиток художньої мови, а й трансформація ментальності художника в різні епохи. Особливу увагу привернули роботи з темами моря, міста, повсякденного життя — вони нібито написані з любов’ю до Одеси, але бачать її щоразу по-новому.

Міст між минулим і майбутнім

Символічно, що на виставці були представлені не тільки роботи метрів, а й молодих художників — чинних студентів та випускників останніх років. Це підкреслює наступність традиції, жвавість школи, її здатність не застигати в минулому, а шукати та формувати нові форми.

Саме тут видно різницю між «освітою» та «школою». Освіту можна отримати за три роки, а от школа формується десятиліттями і продовжує жити в учнях.

Чому це важливо

В епоху, коли українська ідентичність та культура перебувають під тиском і в умовах боротьби за самозбереження, подібні виставки — це не просто культурні заходи. Це акти художнього спротиву, відновлення історичної пам’яті та заявка на майбутнє.

Греківка — один з тих рідкісних інститутів, які поєднують минуле та майбутнє, особисте та суспільне, локальне та універсальне. Виставка «Плеяди» ще раз показала: мистецтво живе, поки є ті, хто його продовжує. І в українського мистецтва — це обличчя, руки та погляд, виховані в майстернях на Преображенській.

У біографіях художників ми обов'язково прописуємо їхню професійну освіту. Переходьте в розділ Художники та знайдіть картини для вашої колекції.