Божій Михайло – народний художник України

Біографія Михайла Божія: Видатний Український Живописець та Народний Художник СРСР

Божій Михайло Михайлович (1911–1990) — видатний радянський та український живописець, Народний художник СРСР (1963) та лауреат Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка (1974). Його творчість є значущою частиною історії вітчизняного мистецтва, відображаючи глибокий реалізм та самобутній талант.

Становлення та освіта

Михайло Божій народився 20 вересня 1911 року в Миколаєві, у родині робітника судноремонтного заводу. Його захоплення малюванням проявилося рано: спочатку він навчався за книгами, а потім малював з натури, використовуючи навіть звичайні олійні фарби для дому. У 1930–1933 роках він здобув професійну освіту в Миколаївському художньому технікумі під керівництвом Дмитра Крайнєва, якого високо цінував та згадував усе життя.

З 1933 року Божій працював цинкографом та художником у газеті, займався оформленням вулиць та площ Миколаєва. У 1936 році переїхав до Одеси, де на запрошення Одеської кінофабрики приєднався до групи художників-мультиплікаторів, а також працював в Одеському дитячому кінотеатрі.

Творчий шлях та визнання

Перша виставка робіт Михайла Божія відбулася у 1938 році, де він представив свої портретні етюди. У роки Другої світової війни, не потрапивши на фронт за станом здоров'я, художник створював плакати та сатиричні малюнки для "Вікон ТАРС". Після звільнення Одеси у 1944 році він активно продовжив творчу діяльність.

Михайло Божій працював у всіх жанрах живопису, створюючи масштабні реалістичні картини, портрети, пейзажі та натюрморти. Він був визнаним майстром портрета, прагнучи розкрити внутрішній світ та значущість людини. Серед його знакових робіт — «Портрет відмінниці Світлани Шипунової» (1950) та «Медсестра» (1955), що принесла йому бронзову медаль на Всесвітній художній виставці у Брюсселі (1958) та срібну медаль Міністерства культури СРСР.

Його майстерність та талант були високо оцінені: у 1957 році він став Заслуженим художником УРСР, у 1960 — Народним художником УРСР, а у 1963 — Народним художником СРСР. З 1962 року Божій був дійсним членом Академії мистецтв СРСР. Також він обирався депутатом Верховної Ради СРСР VI–VII скликань (1962–1970).

Незважаючи на офіційне визнання, Михайло Божій залишався глибоко самокритичним. За свідченнями його колегів та друзів, він постійно прагнув досконалості і ніколи не проводив персональних виставок до 75 років, вважаючи свої роботи ще "недостатньо добрими".

Спадщина та пам'ять

Михайло Михайлович Божій помер 1 січня 1990 року в Одесі. Його твори зберігаються в Музеї українського образотворчого мистецтва в Києві, Київській картинній галереї, Одеському художньому музеї та багатьох інших великих художніх музеях України та за її межами.

На згадку про художника в Одесі встановлено меморіальну дошку на будинку по вулиці Великій Арнаутській, 1, де він жив та працював. У 2012 році вулицю Лізи Чайкіної в Одесі було перейменовано на вулицю Михайла Божія. У 2019 році Департамент культури Одеської обласної державної адміністрації затвердив обласну премію образотворчого мистецтва імені Михайла Божія, увічнивши його ім'я в історії українського мистецтва. Його син, Святослав Божій (1938–1999), також став Заслуженим діячем мистецтв України, продовжуючи художню династію.