Герус Борис – видатний майстер живопису

Біографія Бориса Геруса: Хранитель Традицій Одеської Школи Живопису

Герус Борис Степанович (1905–1998) — видатний український живописець та член Спілки художників СРСР. Представник старшого покоління Одеської школи живопису, він відомий як майстер пейзажу, натюрморту та тематичної картини, чия творчість була пронизана глибоким реалізмом та зв'язком з традиціями південноукраїнських художників.

Життєвий шлях та освіта

Герус Борис народився 24 липня 1905 року в селі Петровірівка (нині Березівський район, Одеська область). Його художня освіта розпочалася у 1930 році, коли він вступив до Одеського художнього училища імені Митрофана Грекова, де навчався у таких відомих майстрів, як Павло Волокидін та Теофіл Фраєрман. Дипломною роботою Бориса Степановича стала картина «Збір винограду», що демонструє його ранній талант та майстерність.

Життя художника було нерозривно пов'язане з історичними подіями. Він був учасником Другої світової війни, воюючи в артилерійських підрозділах та заслуживши нагороди, включаючи орден Вітчизняної війни II ступеня та медалі «За бойові заслуги», «За оборону Одеси», «За оборону Кавказу».

Творчість та керівна діяльність

Після війни, протягом 15 років (з 1949 по 1961 рік), Борис Герус очолював Одеську картинну галерею (нині - Одеський музей західного і східного мистецтва), відіграючи ключову роль у збереженні та розвитку культурної спадщини регіону. Він був не тільки зберігачем, а й провідником традицій Товариства українських художників, працюючи разом з такими видатними колегами, як Шелюто Микола, Синицький Володимир, Шполянський Григорій та Павлюк Микола.

У своїй творчості Борис Герус приділяв особливу увагу станковому живопису. Його роботи, будь то пейзажі, натюрморти чи тематичні картини, відрізнялися глибоким реалізмом та увагою до деталей. Серед його відомих творів: «Сірий день» (1937), «Після жаркого дня» (1954), «Виноградники» (1963), «Степові простори» (1967), «Рідна сторона» (1965), «Золота пора» (1969), «Поле» (1974) та «Хлібне поле» (1976). У 1960-ті роки на його творчість вплинула дружба з відомим художником Альбіном Гавдзинським. На жаль, під кінець життя Борис Степанович втратив зір, що змусило його залишити живопис, залишивши по собі багато незавершених робіт.

Виставкова діяльність та спадщина

Борис Герус активно брав участь у художніх виставках з 1937 року, включаючи республіканські, всесоюзні (з 1965 року) та зарубіжні (з 1966 року). Його перша персональна виставка відбулася в Одесі у 1950 році.

Твори Бориса Геруса знаходяться в колекціях провідних музеїв, таких як Національний художній музей України у Києві, Одеський історико-краєзнавчий музей, а також в інших обласних музеях України та численних приватних зібраннях по всьому світу. Він помер 4 березня 1998 року в Одесі, залишивши по собі багату художню спадщину, яка продовжує надихати поціновувачів мистецтва.