Литвиненко Володимир - заслужений художник Украины

Литвиненко Володимир Миколайович (1930, Гадяч, Полтавська область – 2011, Одеса) - заслужений український художник, чия творчість тісно пов'язана з поняттям Одеської школи живопису. Ця школа, що зародилася на межі XIX і XX століть завдяки майстрам Товариства південноросійських художників, славиться іменами видатних живописців та досягненнями у жанровому і пейзажному живописі, що могло б принести мистецьку славу окремій європейській державі. Вона й досі залишається авторитетною на початку XXI століття. Імʼя художника добре відоме серед поціновувачів мистецтва завдяки його виставкам та аукціонам у Західній Європі та Північній Америці в пострадянський період.

Одеська школа відрізняється давніми, унікальними художніми особливостями, зумовленими європейською культурною традицією, поетичним складом міського населення, розвиненим міським фольклором, своєрідністю природного довкілля та наявністю власного навчального закладу – Одеського художнього училища. Основні параметри творчості цієї школи, цей доробок і досвід, передавалися з рук у руки від покоління до покоління протягом більш ніж столітньої історії причорноморської мистецької громади, без гучних декларацій та застарілої риторики.

Становлення художника та вплив одеської школи

Литвиненко Володимир народився на Полтавщині, але дитинство провів на Сумщині. У 1948 році він приїхав до Одеси і вступив до Одеського художнього училища імені Митрофана Грекова. Хоча його навчання було перервано службою в Радянській армії (1951-1953), він успішно завершив його у 1956 році, представивши дипломну роботу – картину «Городки», яка була відзначена республіканською комісією.

У повоєнні роки училище зберігало незмінні традиції, а в його майстернях лунали відголоски голосів Киріака Костанді, Євгена Буковецького, Тита Дворнікова, Герасима Головкова, Степана Колесникова, Олексія Шовкуненка, Петра Нілуса та Павла Волокидіна – колишніх вихованців та викладачів, а згодом експонентів художніх виставок, учасників мистецьких об'єднань та засновників мистецьких напрямків. Тут навчався навіть батько російського футуризму Бурлюк, учень Костанді. Яскравими зірковими спалахами на одеському небосхилі промайнули Михайло Врубель та Василь Кандинський, чиї мистецькі шляхи починалися саме у цьому південному місті. В училищі, під час відвідин Одеси, майстер-класи морського пейзажу давав сам Айвазовський. Одеський художній музей зберігає твори цих художників, і відлуння їхніх кроків у мистецтві не змогла приглушити навіть переможна хода соцреалізму першого повоєнного десятиліття.

У той час в училищі викладали художники дореволюційної та довоєнної формації: Данило Крайнєв, Михайло Жук, Теофіл Фраєрман, Леопольд Мучник, Микола Павлюк, Микола Шелюто. Серед післявоєнних студентів були: Олександр Ацманчук, Альбін Гавдзинський, Юрій Єгоров, Микола Стороженко, Костянтин Ломикін. Саме завдяки цьому поколінню студентів у 60-ті роки минулого століття відбувся новий, потужний сплеск суспільного визнання одеської живопису. Методика викладання в училищі орієнтувалася перш за все на Академію мистецтв у Санкт-Петербурзі, з акцентом на дисципліновану адекватність лінії, твердий рисунок та тональні співвідношення в живописі. Багато випускників Одеської рисувальної школи завершували освіту в Петербурзі, а потім поверталися до Одеси, забезпечуючи безперервність навчального процесу та спадкоємність поколінь.

Володимир Литвиненко навчався у Мартина Кордонського, Григорія Крижевського, Миколи Павлюка та Миколи Шелюто. Його майстерність відзначали сучасники: Альбін Гавдзинський з теплом згадував спільну роботу з Володимиром Литвиненком, називаючи його найздібнішим і найталановитішим художником.

Творчість та міжнародне визнання

З 1958 року Литвиненко Володимир працював на Одеському художньо-виробничому комбінаті, а з 1964 року був членом Спілки радянських художників України. У 1970 році його нагородили медаллю «За трудову доблесть». У 2004 році йому було присвоєно звання Заслужений художник України.

На творчості Литвиненка помітні впливи реалізму, імпресіонізму та постімпресіонізму. Він працював у жанрах міського пейзажу, портрету, натюрморту та жанрового малярства. Його полотна, особливо пейзажі, сповнені світла та позитиву, що є результатом безпосереднього, натхненного споглядання світу. Пленерні поїздки відіграли особливу роль у формуванні його художнього стилю, дозволяючи фіксувати багатство відтінків та динаміку природного світла.

Дев'яності роки стали періодом активної міжнародної діяльності художника. Протягом 1991-1996 років він працював у Франції, співпрацюючи з відомими аукціонами Drouot та Arcole. Він багато подорожував, відвідуючи Італію (Генуя, Флоренція), Францію (Париж, Ніцца), Канаду (Монреаль), США (Сан-Франциско, Цинциннаті, Сент-Пітерсберг) та Грецію (Афіни).

Роботи Володимира Литвиненка представлені в художніх музеях Одеси, Запоріжжя, Роменському краєзнавчому музеї, а також у музеях Росії, Греції та численних приватних колекціях по всьому світу.

Вибрані виставки та спадщина

Володимир Литвиненко брав участь у республіканських виставках з 1958 року.

Персональні виставки:

• 1993-1994: Торонто (Канада).
• 1995: Одеський державний університет імені Іллі Мечникова, Одеса.
• 1999: Галерея «Білий місяць», Одеса.
• 2009: Галерея «NT-art», Одеса.
• 2010: Одеса.
• 2011: Посмертна виставка в Одеському художньому музеї, Одеса (представлено 118 робіт, видано каталог).

Групові виставки:

• 1990: Реджо-Емілія, Італія.
• 1997-2003: Виставка українського живопису в Греції (Афіни).
• 1998: Виставка українського живопису в Лондоні.
• 2004: Муніципальний конкурс «Твої імена, Одесо!», призове місце.

Литвиненко Володимир Миколайович помер в Одесі 1 травня 2011 року, залишивши по собі величезну мистецьку спадщину, що є частиною великого полотна української культури. Його роботи, сповнені світла та динамізму, продовжують жити в пам'яті поціновувачів та колекціонерів, підтверджуючи його статус видатного майстра Одеської школи.