Ломикін Костянтин - народний художник України

Костянтин Ломикін: Народний художник України та майстер одеської школи живопису

Ломикін Костянтин Матвійович (1924–1993) – видатний український живописець та графік, Народний художник України (1984), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1971). Його творчість є яскравим продовженням традицій одеської школи живопису, що прославилася своєю увагою до швидкоплинних станів природи та глибоким психологізмом.

Життєвий шлях та становлення художника

Костянтин Ломикін народився 19 серпня 1924 року в Глухові Сумської області. Раннє захоплення малюванням визначило його подальшу долю. Після трагічної загибелі батька в середині 1930-х років, мати, Софія Йосипівна, перевезла сім'ю до Одеси, міста, що стало для Ломикіна другим домом та джерелом натхнення.

У роки Великої Вітчизняної війни Ломикін, будучи мобілізованим до армії, продовжував малювати, роблячи замальовки однополчан. Саме ці фронтові роботи забезпечили йому направлення до Одеського художнього училища після демобілізації у 1946 році. Тут він навчався у таких визнаних майстрів, як Леонід Мучник, Микола Павлюк та Микола Шелюто.

Дипломна робота Ломикіна — «Юні Шефи» (1952) — одразу здобула визнання, будучи прийнятою на республіканську, а потім і всесоюзну виставку. Цей успіх став відправною точкою для його офіційного визнання та забезпечив свободу у творчому пошуку. Серед знакових ранніх полотен, що закріпили його статус, — монументальна картина «Клятва Богдана Хмельницького над тілом замученого козака» (1954), а також ліричні твори «Прийшла Весна» та «У дні окупації» (1964).

Різноманіття творчості: від соціальних полотен до балетних сцен

Творча спадщина Костянтина Ломикіна дивовижно багатогранна. Окрім масштабних соціальних полотен, що принесли йому відомість, художник активно працював у жанрах:

• Ліричний пейзаж: У своїх пейзажах Ломикін прагнув вловити швидкоплинні стани природи, передати гру світла й тіні. Його підхід до пленеру відрізнявся особливою динамічністю: він працював десятком широких пензлів, по одному на кожен колір, щоб максимально швидко зафіксувати мінливий стан. Цей метод дозволяв йому завершувати картини за один сеанс, навіть у сутінках, використовуючи шахтарський ліхтарик.
• Портрет: У портретах Ломикін демонстрував глибоке проникнення у характери своїх моделей.
• Натюрморт: Його натюрморти вирізняються тонким відчуттям кольору та композиції.
• Балетні сцени: Особливою любов'ю художника був балет. Балерини Одеського театру часто позували для нього, а згодом незмінною моделлю стала його друга дружина, скульптор Фелія Фельчук. Ця тема була навіяна французькими імпресіоністами, такими як Ренуар, Дега, Моне, якими Ломикін щиро захоплювався. У його особистій колекції зберігалися альбоми цих майстрів, а також роботи Дворнікова, Колесникова, Архипова.

Творче середовище та спадщина

Костянтин Ломикін активно спілкувався з колегами-художниками. Дружба з Альбіном Гавдзінським та Геннадієм Малишевим сприяла взаємному розвитку їхньої творчості. Вони разом виїжджали на пленери, проводили час у Будинку творчості Української Спілки художників у Седневі.

З кінця 1970-х років, коли в Одесі активізувалися закордонні арт-дилери з Японії, Італії, Голландії, Фелія Фельчук відігравала ключову роль у збереженні спадщини Ломикіна. Вона ретельно відбирала роботи для продажу, а справжні шедеври ховала. Саме в цей період «нашестя іноземців» з'явилася безліч авторських повторів, над якими досі розмірковують мистецтвознавці. Ці творчі «аврали» часто завершувалися веселими застіллями та театралізованими виставами з костюмами з Одеського театру.

Останні роботи Костянтина Ломикіна були створені у 1987–1988 роках, коли у нього почала проявлятися спадкова хвороба Паркінсона, від якої раніше померли його мати та сестра. Художник мужньо боровся з недугою, намагаючись малювати лівою рукою, але хвороба прогресувала. Останні п'ять років життя Костянтин Матвійович був прикутий до ліжка.

Костянтин Матвійович Ломикін помер 9 липня 1993 року в Одесі. Його твори зберігаються в художніх музеях України, включаючи Одеський художній музей, а також у численних приватних колекціях по всьому світу – в Японії, Франції, Греції, Німеччині, Італії, Португалії та інших країнах.