Павіль Ілля - одеський імпресіоніст

Ілля Анатолійович Павіль: таємничий імпресіоніст з Одеси та майстер паризького Монмартру

Павіль Ілля Анатолійович (Елі-Анатоль Павіль, також - Elie Anatole Pavil; 12 травня 1873, Одеса – 1948, Рабат, Марокко) – видатний український та французький живописець, графік, чия творчість залишила значний слід в імпресіоністському та постімпресіоністському мистецтві. Незважаючи на міжнародне визнання та представленість у провідних музеях світу, включаючи паризькі Музей д'Орсе (Elie Pavil in Musee d'Orsay) та Національний музей сучасного мистецтва, особистість художника оповита завісою таємниці: досі не виявлено ані його фотографій, ані автопортретів.

Ранні роки та становлення в Одесі

Ілля Павіль народився в бідній єврейській родині в Одесі. Його художня освіта розпочалася в Одеській рисувальній школі, де він продемонстрував неабиякі здібності. Уже в юності він брав активну участь у художньому житті рідного міста, виставляючись на 2-й і 3-й Весняних виставках в Одесі (1897, 1899), а також на IX і XIII виставках Товариства південноруських художників (1898, 1902). Значна кількість його робіт – понад 30 картин та етюдів – знаходилася в колекції відомого одеського колекціонера А.П. Руссова, що свідчить про раннє визнання таланту Павіля.

Паризький період: розквіт творчості та міжнародне визнання

Наприкінці XIX століття, за різними даними у 1892 або 1898 році, Ілля Павіль переїхав до Парижа, центру світового мистецтва того часу. Він оселився на легендарному Монмартрі, ставши частиною його богемної атмосфери. У Парижі художник продовжив своє навчання, відточуючи майстерність в академії Р. Жульєна під керівництвом знаменитого А.В. Бугро та в майстерні Е. Детайля.

Натхненний паризьким життям та імпресіоністськими течіями, Павіль створював яскраві, наповнені світлом імпресіоністські пейзажі, а також жанрові сцени, що відображали бурхливе життя вулиць та кафе Монмартру. Його роботи в жанрі ню та майстерні малюнки пером також отримали визнання.

Французький період ознаменувався активною участю Павіля у престижних паризьких салонах: з 1905 року він виставлявся в Салоні Товариства французьких художників, а з 1906 року – у знаменитих Осінньому салоні та Салоні Незалежних. З 1906 по 1929 роки художник регулярно проводив успішні персональні виставки у відомих галереях G. Petit та Bernheim, а в 1933 році – у галереї J. Charpentier.

За свої заслуги в мистецтві Ілля Павіль був удостоєний двох срібних медалей Осіннього салону (1930 та 1931) і, що особливо важливо, ордена Почесного легіону в 1931 році. У цей же час він прийняв французьке громадянство, ставши Elie Anatole Pavil.

Марокканський етап та спадщина художника

Наприкінці 1930-х років, після смерті дружини і, ймовірно, через наростаючу напруженість у Європі, Ілля Павіль переїхав до дочки в Марокко. Він жив і творив у містах Марракеш та Рабат, де створював пейзажі та жанрові сцени зі східними мотивами, що відображало нові життєві обставини та вписувалося в тенденції розвитку французького мистецтва того періоду. Ілля Анатолійович Павіль помер у Рабаті в 1948 році.

Спадщина художника продовжує жити. У 1973 році, під час розпродажу майна його майстерні, багато робіт були придбані в приватні колекції США, що свідчить про неослабний інтерес до його творчості. Роботи Іллі Павіля зберігаються у престижних музейних зібраннях по всьому світу, включаючи Музей д'Орсе та Національний музей сучасного мистецтва в Парижі, а також музеї Нью-Йорка та Лондона. Варто зазначити, що син Павіля, Юлій, також став художником і виставлявся у Франції.

Незважаючи на відсутність зображень самого художника, його багата та багатогранна творчість широко представлена в інтернеті, на сайтах провідних аукціонних будинків та галерей, що підтверджує його статус значущого художника. Його твори, що відрізняються унікальним стилем та віртуозною роботою з кольором, як і раніше високо цінуються на світових аукціонах.