Павлюк Микола – видатний живописець, викладач, основа династії художників

Павлюк Микола Артемович (1901–1984) посідає визначне місце у світі українського мистецтва. Видатний український живописець, член таких престижних організацій, як Асоціація революційного мистецтва України та Спілка художників України. Він залишив по собі багату спадщину у станковому живописі, монументальному мистецтві, а його прізвище стало династією художників. Його син - Павлюк Георгій, став талановитим одеським живописцем і професором, його онука - Павлюк Галина стала художницею з яскравим колоритом.

Картини Павлюка Миколи просякнуті глибоким осмисленням історії та повсякденного життя і досі викликають жвавий інтерес у поціновувачів живопису.

Становлення художника: від залізничника до студента Одеського художнього інституту

Микола Павлюк народився 19 грудня 1901 року в місті Гайсині Подільської губернії (нині - Вінницька область, Україна). Сім'я Павлюків часто переїжджала, проживаючи в селах Петрашівці та Соболівка Теплицького району, що, можливо, сприяло формуванню широти поглядів майбутнього художника. Його батько, Артем Платонович, був залізничником, і Микола також встиг попрацювати на станціях Крижополя, Балти та Котовська.

Переломним моментом у його житті став 1923 рік, коли після демобілізації з армії він вступив до Одеського художнього інституту. Під керівництвом таких талановитих педагогів, як Данило Крайнєв та Павло Волокидін, Микола Павлюк відточував свою майстерність, закладаючи основи унікального стилю. Закінчивши інститут у 1930 році, він розпочав свою професійну діяльність у Макіївці, а потім присвятив себе викладанню в художніх інститутах Києва та Одеси.

На фронті та у післявоєнному мистецтві

Роки війни стали серйозним випробуванням для Миколи Павлюка. Він брав безпосередню участь у бойових діях, зокрема в героїчній обороні Одеси. Після війни, повернувшись до мирного життя, він активно долучився до відновлення країни, очоливши Одеське художнє училище. У Педінституті імені Ушинського та художньому училищі він читав курси з історії мистецтв, композиції та графіки, ділячись своїм багатим досвідом та знаннями з молодими талантами. Серед його відомих учнів — такі імена, як О. Єрмоленко, Костянтин Ломикін, Володимир Литвиненко, Еллаїда Нейман, Валентин Філіпенко, Леонід Яворський, Георгій Павлюк (його син і теж художник), Володимир Власов, Альбін Гавдзинський.

Протягом тривалого часу Микола Павлюк обіймав відповідальну посаду секретаря Одеської обласної організації Спілки художників. Його внесок у розвиток художнього життя регіону був величезним.

Творча спадщина: від фресок до виставок

Микола Павлюк працював переважно в галузі станкового живопису, але його творчий діапазон був набагато ширшим. Серед його значущих робіт — фреска «Під ярмом царизму» в Будинку преси імені М. Коцюбинського в Одесі (1929—1930), а також участь у розписах санаторію імені ВУЦВК в Одесі у 1929 році.

Художник був активним учасником численних художніх виставок, демонструючи свої твори широкій публіці:

• Всеукраїнська ювілейна виставка, присвячена 10-річчю Жовтня (1927, пересувна)
• 2-га Всеукраїнська художня виставка Наркомосу УСРР (1929, пересувна)
• 9-та та 10-та Українські художні виставки (1947, 1949)
• Виставка «Мистецтво Радянської України» в Харкові (1936)
• Ювілейна виставка художників УРСР (1937)
• Виставки графіки на теми історії ВКП(б) (1940)
• Художня виставка графіки пам'яті льотчика В. П. Чкалова (1941)
• Виставка образотворчого мистецтва УРСР, присвячена 300-річчю возз'єднання України з Росією (1954, у Москві та Одесі)

Його багаторічна праця та внесок у мистецтво були відзначені Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР.

Микола Артемович Павлюк помер 8 березня 1984 року в Одесі, де і був похований на Слобідському кладовищі. Його творчість, просочена глибоким історизмом та увагою до людини, є важливою частиною культурної спадщини України.

Спадщина Миколи Павлюка дозволяє нам глибше зрозуміти розвиток українського живопису у XX столітті. Його роботи не тільки відображають історичні події та побут свого часу, а й передають емоційну глибину, демонструючи майстерність у композиції та кольорі. Окремої уваги та поваги вартий той факт, що Павлюк Микола став засновником династії художників та виховав любов і майстерність у наступних поколінь українських художників.