Власов Володимир – заслужений художник України, яскравий представник одеської школи живопису

Біографія Володимира Власова: Яскравий Представник Одеської Школи Живопису

Власов Володимир Григорович (1927–1999) — видатний український живописець, Заслужений художник України та яскравий представник Одеської школи живопису. Його багата творча спадщина охоплює численні пейзажі, портрети та тематичні картини, наповнені глибоким реалізмом та виразністю.

Освіта та становлення художника

Власов Володимир народився 5 лютого 1927 року в Одесі. Його художня освіта розпочалася в Одеському художньому училищі імені Митрофана Грекова, яке він з відзнакою закінчив у 1947 році. Тут його наставниками були такі відомі майстри, як Леонід Мучник, Микола Павлюк та Петро Коновський. Особливий вплив на молодого художника в цей період справив Заслужений діяч мистецтв УРСР Микола Шелюто.

Продовжуючи свій шлях у мистецтві, Власов Володимир вступив до Московського художнього інституту імені В.І. Сурикова, де навчався у майстерні Дмитра Мочальського. Вже у 1953 році його дипломна робота — картина «Майбутні офіцери» — була представлена на 2-й Всесоюзній виставці дипломних робіт у Москві, що стало першим помітним визнанням його таланту.

Творчий шлях та розвиток стилю

Після завершення навчання в Москві у 1953 році, Володимир Власов повернувся до рідної Одеси, де продовжив активну творчу та виставкову діяльність. З 1954 року він був постійним учасником міських, республіканських, всесоюзних та зарубіжних художніх виставок. У 1957 році Власов став членом Одеської організації Спілки художників України.

Творчий шлях художника можна умовно розділити на кілька етапів. Ранній період характеризується переважанням пейзажів. Знаковою роботою цього часу стала картина «Самотна гармонь» (1956), що демонструє тонке ліричне осмислення юності. З часом художник почав шукати нові форми пластичного вираження, поступово звільняючись від академічних канонів та освоюючи досвід художників-модерністів XX століття. Прикладом таких пошуків став твір «Сівач» (1967).

Володимир Власов також створив велику галерею портретів сучасників та безліч натюрмортів, які й досі користуються великою популярністю у колекціонерів. Його роботи, написані в традиціях соцреалізму, органічно поєднують у собі реалістичність з особистим баченням художника.

Визнання та спадщина

У 1972 році Володимиру Григоровичу було присвоєно почесне звання «Заслужений художник УРСР». Його персональні виставки проходили в Одесі (1963, 1989, 1997), Києві (1963, 1989) та Кишиневі (1963), що свідчить про широке визнання його таланту. У вересні 1998 року Одеська організація Національної спілки художників України представила Володимира Власова до отримання звання «Народний художник України», що підкреслювало його значний внесок у розвиток національного мистецтва.

Володимир Григорович Власов помер 15 липня 1999 року в Одесі. На згадку про видатного майстра на фасаді будинку по вулиці Торговій, 2, де він жив з 1965 року, встановлена меморіальна дошка.

Твори Володимира Власова зберігаються у найбільших музейних зібраннях України, включаючи Національний художній музей України в Києві, Одеський художній музей, Національний музей імені Андрея Шептицького у Львові, а також у безлічі приватних колекцій в Україні та за кордоном. Його син, Олександр Власов, також є членом Спілки художників України, продовжуючи сімейні художні традиції та роблячи свій внесок в історію Одеської школи живопису, поруч із такими династіями, як Шелюто, Божій та Лоза.