Жей-Жаренко Лаврентій - одеський живописець

Жей-Жаренко Лаврентій: майстер пейзажу та портрету з Одеси

Жей-Жаренко Лаврентій Семенович (1899–1977), відомий також під псевдонімом Жей, — знакова постать в українському мистецтві XX століття. Цей одеський художник та педагог залишив по собі багату спадщину в станковому живописі, особливо проявивши себе в жанрах пейзажу та портрету. Його творчість, пронизана щирістю та поетичністю, відображає найкращі традиції південноруської школи живопису.

Ранні роки та освіта

Лаврентій Жаренко народився 23 серпня 1899 року в Єлисаветграді (нині — Кропивницький, Україна). Попри ранній інтерес до мистецтва, шлях до професійної освіти виявився непростим. Лише у 1934 році, у досить зрілому віці, він вступив до Одеського художнього училища. Тут його наставниками стали такі видатні майстри, як Данило Крайнєв, Олексій Шовкуненко та Леонід Мучник. Дипломною роботою Жаренка стала картина олією «Колгоспна маївка», виконана під керівництвом Мучника.

Педагогічна діяльність та воєнні роки

Після закінчення училища у 1938 році Лаврентій Жаренко присвятив себе викладацькій діяльності, працюючи у рідному Одеському художньому училищі. Він викладав спеціальні дисципліни, включаючи малюнок, живопис та пластичну анатомію. Однак мирний час було перервано війною. Після війни він повернувся до викладання, продовжуючи навчати молодих художників до 1949 року.

Творча спадщина та виставки

З 1949 року Лаврентій Жаренко повністю зосередився на творчій роботі. Його роботи, починаючи з 1935 року, регулярно експонувалися на республіканських та всесоюзних виставках.

Основні жанри у творчості Жаренка:

• Пейзажі: Особливо примітні його акварельні пейзажі Одеси та її околиць. У них художник майстерно передавав неповторне поєднання степових просторів та морської стихії. Роботи Жаренка відрізняються стриманими кольорами та колоритом, що пробуджують глибокі емоції.
• Портрети: Крім пейзажів, Лаврентій Семенович створював портрети, зокрема зображення простих трудівників та дітей, демонструючи свій хист у передачі людських образів.

Персональні виставки Лаврентія Жаренка:

• Одеса (1964, до 30-річчя творчої діяльності, експонувалося 140 робіт)
• Миколаїв (1965)
• Херсон (1969)
• Марсель, Франція (1973)

Визнання та пам'ять

У 1946 році Лаврентій Жаренко став членом Спілки радянських художників України, що підтвердило його значний внесок у розвиток вітчизняного мистецтва. Його твори сьогодні є частиною колекцій провідних художніх музеїв України, включаючи:

• Одеський художній музей
• Миколаївський художній музей
• Луганський художній музей
• Херсонський художній музей
• Кіровоградський обласний художній музей (в якому зберігаються п'ять акварельних пейзажів та один малюнок, заповідані художником)

Серед відомих картин Жаренка: «Човни на Кошовій» (1931), «Колгоспна маївка» (1939), «Артек. Пляж» (1948), «Вересневий шум» (1953), «Маки» (1954), «Море та катер» (1962), «Ялта. Вогні» (1970) та багато інших.

Жаренко Лаврентій Семенович помер в Одесі 23 квітня 1977 року, залишивши після себе багату художню спадщину, яка продовжує надихати поціновувачів мистецтва.